Вже багато років я «хворію» городом — і, чесно кажучи, це одна з найприємніших залежностей у моєму житті. Кожен сезон приносить щось нове: то маленькі розчарування, то великі радощі. Але є культури, які залишаються зі мною постійно. І серед них — морква «Курода шантане». (Не реклама — це мій особистий досвід)
Колись посіяла її вперше — і відтоді практично щороку повертаюся саме до цього сорту. Чому? Бо це справжня трудівниця. Їй не страшні ні щільні ґрунти, ні капризна погода. Вона росте там, де інші сорти можуть вередувати.
«Курода шантане» — середньоранній сорт. Від сходів до збору проходить приблизно 105–110 днів. Коренеплоди класичної конічної форми, рівненькі, гарні, до 20 см завдовжки й вагою близько 150 г. Шкірка гладенька, насичено-помаранчева, а всередині — соковита, ніжна, солодка. Їсти її свіжою — одне задоволення.
Що мені особливо подобається — вона не тріскається, не йде в стрілку і добре тримає форму навіть у неідеальному ґрунті. А ще прекрасно зберігається. Узимку дістаєш із погреба — і вона така ж гарна та соковита, як восени.
За врожайність теж окремий плюс: з квадратного метра можна зібрати від 5 до 9 кг. Для мене це дуже достойний результат. І ще приємний бонус — стійкість до альтернаріозу. Менше хвилювань за здоров’я рослин — більше спокою для городника.
Я пробувала різні сорти моркви, люблю експериментувати. Але чомусь щоразу повертаюся саме до «Куроди». Вона не вимагає особливого клопоту, прощає дрібні помилки в догляді й стабільно радує гарним урожаєм.
Для мене це той самий «надійний сорт», який не підводить. І якщо коротко — сію її без сумнівів і з упевненістю, що восени знову буду з повними ящиками солодкої, соковитої моркви.
