Погодившись доглянути за племінником годинку, я несподівано стала йому мамою. Яке було моє здивування, коли сестра попросила повернути їй сина через багато років відсутності.
— Привіт, — безтурботно посміхаючись, промовила моя сестра стоячи на порозі моєї квартири.
Я здивовано дивилася на неї і не могла підібрати слів. 12 років тому сімнадцятирічна Дарина поставила нас з батьками перед фактом — вона виходить заміж! Вишенькою на торті виявилася вагітність терміном 20 тижнів. Маму з татом тоді вхопив удар, але діватися нікуди і вже через місяць ми гуляли весілля з фатою і білою сукнею. Молодша сестра наполягала, щоб все було «як треба»! Наречений був старшим на 3 роки і явно не був в захваті від того, що скоро стане татком. Після весілля, через 4 місяці молоде подружжя посварилися і заявивши, що дитина не від нього, чоловік сестри пропав з її життя.
Дарину, як пізніше виявилося не сильно це засмутило. Вона спокійнісінько сіла на шию батькам. Я тоді тільки закінчила інститут і влаштувалася на роботу, отримувала не багато, але намагалася чим могла допомагати батькам. Дарина народила в термін здоровенького хлопчика. Сина сестра назвала Еріком, не знаю, що вже її на це сподвигло, але з тих самих пір в моєму житті з’явився цей рожевощокий хлопчина з діснеївських ім’ям. Виховання дитини виявилося не таким простим як думала Дарина і вже через 2 тижні все частіше стала залишати Еріка на нашу маму. Шкодуючи онука і дочку, мама просто не могла їй відмовити, не дивлячись на те що сама в той момент хворіла.
Як зараз я пам’ятаю, як Дарина подзвонила мені і попросила посидіти з маленьким Еріком, поки вона з’їздить в соцзахист.
— Навіть не знаю … Він такий крихта … — невпевнено відповіла я сестрі.
— Гаразд Христина, ти ж уже сиділа з Еріком, — жалісливо випрошувала сестра, — тим більше це на годинку, максимум дві!
Я погодилася, бо знала — після мене вона звернеться до мами і та вже точно не відмовить їй. Дарина поїхала за допомогою, але ні через годину ні через дві вона не повернулася. Не повернулася і через 3 дня. Єдине, що вона зробила — надіслала повідомлення, що материнство це не її і вона поїхала, не треба її шукати, а якщо Ерік нам не потрібен, то ми можемо здати його в дитячий будинок. Звичайно кидати Еріка ми не планували. Я стала опікуном племінника. Вже через пару місяців він почав кликати мене мамою. І тепер, через 11 років відсутності, Дарина повернулася, ніби просто виходила за хлібом, а не пропадала невідомо де багато років.
— Пустиш в будинок? — так само посміхаючись промовила сестра.
— Ах, так … — я відійшла впускаючи сестру в квартиру.
— Мам хто прийшов? — вигукнув зі своєї кімнати Ерік.
— Е-е … Синку вийди будь ласка … — крикнула я у відповідь Еріку.
З кімнати вийшов Ерік. Він уже давно не був тим рожевощоким немовлям, хлопець вимахнув вище ровесників. Він з цікавістю розглядав Дарину.
Ми пройшли в зал. Я залишила Еріка з Дариною і пішла ставити чайник. До мене долинула тиха розмова між матір’ю і сином, але слів я не могла розібрати. Раптово я почув крик Еріка і я рвонула назад в зал.
— Іди, — різко крикнув хлопець, вказуючи Дарині на двері.
— Ерік, заспокойся … — я спробувала розрядити обстановку.
— Як ти розмовляєш зі мною! — перебила мене Дарина, — Адже я …
— Моя мати? — перепитав Ерік.
Ми з Дариною завмерли. Я не розповідала Еріку, що він прийомний.
— У мене єдина мама — та, яка мене виростила! Серйозно продовжив хлопець, але, побачивши моє розгублене обличчя, продовжив уже м’якше. Я дізнався правду 3 роки тому, запитав про це бабусю і вона все розповіла.
— Я приїхала забрати тебе! — не вгамовувалася Дарина.
— Він з тобою нікуди не поїде, — жорстко перервала я сестру, — тебе позбавили батьківських прав на нього ще 10 років тому … Якщо Ерік захоче спілкуватися з тобою, я не буду проти.
Сестра схопилася, як ошпарена і вилаявшись, рвонула на вихід. Дарина більше не приходила, вона зникла так само швидко, як і з’явилася і більше я її не бачила.
