Багато садівників поспішають змотати шланги вже наприкінці вересня, вважаючи, що із завершенням тепла поливи в саду можна припинити до весни. Довгі роки я припускався тієї самої помилки: якщо листя опало, значить, уся рослинність переходить у стан спокою.
Розплатою за таку необачність стали три сортові ялівці, які за одну безсніжну зиму перетворилися на суху ламку солому. Полив вічнозелених рослин підпорядковується зовсім іншим правилам, ніж догляд за яблунями або смородиною.
Чому вічнозеленим рослинам потрібна осіння волога
Головна причина криється в біології: хвоя не опадає на зиму. Листяні кущі та дерева зустрічають холоди без листя, практично повністю припиняючи транспірацію до весняного сокоруху. Ялина, туя, ялівець і сосна продовжують випаровувати воду через продихи хвої навіть у мороз, особливо під яскравим зимовим сонцем і на вітрі. Коренева система при цьому перебуває в промерзлому ґрунті й втрачає здатність поповнювати запаси вологи.
Виникає ефект фізіологічного висушування: крона витрачає запаси води з пагонів, а коріння з промерзлої землі не може компенсувати ці втрати. У результаті рослина буквально висихає. Руду хвою, яку навесні часто вважають сонячним опіком, нерідко пов’язують саме з нестачею вологи в кореневмісному шарі ґрунту восени.
Оптимальний час для вологозарядного поливу настає за стійкої денної температури приблизно від +3 до +9°C. Земля в цей період ще не промерзла й здатна приймати вологу на достатню глибину, а прохолодне повітря вже не стимулює небажане відновлення активного росту.
Розрахунок кількості води залежно від розміру рослини
Визначати кількість води навмання не варто. Молодому саджанцю заввишки до одного метра потрібно не менше двох відер води за один вологозарядний полив. Рослинам заввишки від 1,5 до 2,5 метра необхідно вже близько п’яти-шести відер.
Для великих дорослих ялин і сосен об’єм збільшують до восьми-десяти відер. Інакше може промокнути лише верхній шар ґрунту, тоді як глибше розташоване коріння залишиться в сухій землі.
Молоді рослини віком до п’яти років страждають від нестачі вологи першими, оскільки їхня коренева система ще компактна й не має великої кількості довгих розгалужених коренів. Поливати пристовбурне коло потрібно по проєкції крони, трохи відступаючи від стовбура, адже значна частина всмоктувальних корінців розташована ближче до зовнішнього периметра.
Технологія поливу та перевірка глибини зволоження
Виливати всю норму води одразу зі шланга не варто, оскільки вона може просто розтектися по ущільненій поверхні ґрунту. Воду краще подавати у три прийоми з інтервалом приблизно 40 хвилин, дозволяючи кожній порції поступово проникати вглиб.
По периметру крони корисно сформувати невеликий земляний валик заввишки близько 10 см. Він допоможе утримувати воду всередині пристовбурного кола й не дозволить їй розтікатися вбік.
Якість зволоження я перевіряю сухим дерев’яним кілочком. Заглиблюю його в землю біля пристовбурного кола приблизно на 30 см. Якщо кілочок входить легко й після витягування на ньому залишається вологий ґрунт, запас вологи достатній. Якщо вже на глибині близько 15 см земля залишається сухою й щільною, наступного дня полив варто повторити.
Головне правило перед зимою
Не припиняйте догляд за хвойними тільки тому, що закінчилося тепло й листяні дерева вже скинули листя. Туї, ялівці, сосни та ялини продовжують втрачати вологу протягом зими, тому добре зволожений ґрунт перед промерзанням допомагає їм легше пережити морози, вітер і яскраве зимове сонце.
Особливо важливий вологозарядний полив після сухої осені та перед безсніжною морозною зимою. Вчасно створений запас вологи в кореневому шарі ґрунту може суттєво зменшити ризик зимового висушування та весняного побуріння хвої.
