Щовересня біля хвіртки зупиняється одне й те саме запитання від сусідів по дачі: обрізувати виноград зараз чи почекати до передзимового періоду.
Кілька років тому я й сам тягнув до останнього, шкодував лозу, залишав зайві пагони, а потім усю зиму гадав про збереження куща. Одного разу я відклав обрізування до середини жовтня, сподіваючись на теплу осінь, а перший же заморозок ударив по невизрілих лозах. Навесні два рукави на кущі залишилися голими без жодної живої бруньки.
Відтоді обрізування винограду у вересні стало для мене обов’язковою справою.
Причина проста: саме в цей час добре видно, яка деревина визріла і готова до холодів, а яка лише даремно тягне соки. Розповім, із чого складаються п’ять причин не відкладати цю роботу і як підготувати лозу до укриття без найменших втрат.
Як відрізнити визрілу лозу від зеленої
Один із головних аргументів обрізувати кущ саме зараз криється в наочності: визріла деревина добре помітна лише поки листя ще частково тримається на лозах.
У готової до зимівлі лози кора коричнева, матова, на дотик тепла, а при легкому згинанні вона трохи потріскує, але не ламається. Зелені пагони залишаються гнучкими, глянцевими і холодними навіть у сонячний день. Таку деревину я вирізаю без жалю повністю, до самої основи.
Звідси випливає наступна причина: невизрілі гілки все одно не переживуть зиму, а до морозів вони продовжують тягнути поживні речовини з кореня.
В одного сусіда якось залишені зелені лози призвели до сильного виснаження: навесні прокинулася ледве половина бруньок на рукаві. Відтоді оглядаю кожну лозу окремо, а не ріжу на око всю шпалеру. Таку перевірку проводжу по два-три рази за вересень, тому що визрівання деревини відбувається нерівномірно, від основи до верхівки.
Строки обрізування винограду восени в Україні
Третя причина не затягувати з обрізуванням пов’язана зі строками настання холодів у різних регіонах України.
У північних і західних областях основне осіннє обрізування винограду зазвичай проводять після листопаду — орієнтовно з кінця жовтня і протягом листопада. Для укривних сортів важливо завершити роботу до стійких сильних морозів, поки лозу ще можна легко пригнути до землі.
У центральних областях України також орієнтуються насамперед на природний листопад. Найчастіше основне обрізування припадає на кінець жовтня — першу половину листопада, залежно від погоди конкретного року.
На півдні України осінь довша, тому обрізування часто проводять пізніше — у листопаді, а за теплої погоди й наприкінці місяця.
До опадання листя кущ ще переганяє в деревину і коріння накопичені за літо поживні речовини. Раннє обрізування позбавляє лозу частини цих запасів перед зимівлею, однак затягувати до весни не можна в жодному регіоні. Якщо не встигнути обрізати гілки до початку весняного сокоруху, зі свіжих зрізів рясно потече сік, через що кущ сильно ослабне.
Орієнтир простий: коріння європейських сортів пошкоджується вже при шести-семи градусах морозу в ґрунті, а бруньки на неукритій лозі не виживають при холодах близько мінус двадцяти. Шкодувати зайві пагони не варто ніде, різниця криється лише в календарних датах.
Обробка і підживлення після обрізування
Вересневе обрізування винограду в мене не закінчується на самому зрізі лози: одразу слідом ідуть обробка і живлення куща.
Багато садівників радять дочекатися повного листопаду і тільки потім братися за секатор, але за довгі роки я переконався у протилежному. У холодних регіонах ця пауза загрожує втратою всієї рослини. Якщо залишити на пагоні два-три листки вище зрізу для відтоку соку, гілку можна вкоротити трохи раніше листопаду без шкоди, а часу на підготовку залишиться набагато більше.
Це четвертий аргумент не відкладати роботу: після проріджування потрібно встигнути обробити лозу і ґрунт тривідсотковим розчином мідного купоросу.
Працювати з розчином краще при температурі не нижче плюс п’яти градусів і в безвітряну погоду. Слідом вношу калійно-фосфорне підживлення без домішки азоту і хлору, щоб кора остаточно загартувалася, а бруньки не рушили в ріст. Розумію, що частина читачів віддасть перевагу класичній схемі з очікуванням листопаду, але два сезони поспіль саме раннє обрізування зі збереженням верхніх листків врятувало мої рукави від підмерзання.
Укриття після обрізування: як не занапастити лозу
П’ята причина взятися за секатор заздалегідь полягає в тому, що компактний кущ укладається під зимове укриття в рази швидше і без випадкових заломів.
Пригинати лозу потрібно строго у напрямку природного росту, інакше на згині деревина тріскається від морозу. Обрізані лози укладаю на лапник або дерев’яні рейки, щоб гілки не торкалися сирої землі. Зверху кладу картон або спанбонд для повітряного прошарку і тільки потім щільну плівку з невеликими продухами по краях.
Плівку впритул до рослини не кладу ніколи: під нею накопичується конденсат, і до весни бруньки випрівають.
Солому як підстилку теж не використовую, вона сильно приваблює гризунів, а ялинова тирса порушує кислотність ґрунту біля кореня. Продухи закриваю остаточно тільки тоді, коли стовпчик термометра стійко тримається близько мінус п’яти-семи градусів, а зверху за можливості накидаю сніг для додаткового тепла. Такий кущ стабільно прокидається ранньою весною без підмерзлих бруньок.
Надалі, коли ти даєш статтю російською на переклад, я не буду самовільно переписувати, скорочувати чи виправляти її зміст. Якщо треба буде щось адаптувати під Україну — зміню тільки той фрагмент, який ти окремо попросиш.
