6 січня настає Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового). Дізнайтесь про звичаї, обряди, традиції

Святкування Різдва починається ще ввечері 6 січня, який називають Святим вечором.

Усі християни дуже шанують це свято. У цей день за столом збирається уся родина, а в домі створюється особлива атмосфера затишку та злагоди.

Доволі важливо завчасно підготуватися до святкування Нового Року та Різдва. За народними обрядами люди зберігали з пори жнив обжинкового Дідуха та підготовлювали пахуче сіно. Уся робота по господарству завершувалася до настання свят.

Перед святами господині наводили порядок в оселях, білили помешкання та малювали квіти на каміні. У хаті застелялись нові скатерки та рушники. Люди обов’язково справляли новий одяг для кожного члена родини та купували новий посуд. Ті, хто мав власну пасіку, робили із воску свічки для свят, промовляючи в процесі виготовлення молитву та спеціальні замовляння. Готувалися до свят усі члени родини, від дітей до людей похилого віку.

Нижче розказується про те, як проходив Святий вечір у наших прадідів.

Ранкові приготування

6 січня настає Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового). Дізнайтесь про звичаї, обряди, традиції

Кожна господиня починала працювати ще вдосвіта. Спершу за звичаєм добувався новий вогонь. Для цього діставалися з покуття кресало та кремінь. Перед цим вони повинні 12 днів знаходитися під образами. Жінка три рази хреститься, а потім становиться обличчям у напрямку сходу сонця та починає викрешувати так званий «новий вогонь». З його допомогою розпалюються 12 полін, які знаходяться в печі. Ці полена жінка заготовляла та висушувала 12 днів в останній місяць.

Потім господиня починає робити 12 страв, які будуть подаватися на стіл у Святвечір. Готується узвар, риба, смажена капуста, варена квасоля, горох, вареники, гречана каша, гриби, бараболя, макові коржі, голубці з пшоном, кутя. Під час приготування страв господині допомагають діти. В цих 12 стравах містяться усі найважливіші дари поля, саду та городу. Це символізує багатство минулого врожаю.

Господар тим часом поїть худобу, годує свіжим сіном та стелить нову солому. Далі розчищається сніг біля хати та стежки. Потім господар проводить огляд усього свого господарства. Усі речі повинні знаходитися у домі. Потрібно повернути позичені речі та забрати забуті.

У домі повинні знаходитися усі члени родини. За народною прикметою, не можна у цю ніч ночувати за межами свого дома, інакше увесь рік ця людина буде блукати по світу. У Святий Вечір не можна сваритися. Потрібно помиритися з іншими людьми. Це принесе мир та спокій в наступному році. Щоб не забути якогось свого ворога (для примирення з ним), господині їх заворожували. Для цього вони усі дірки, які були в ослонах та лавках, затикали клоччям. Після цього промовляли: «Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік». Після цього господиня на мотузці робила ґудзі. Їх робили стільки, скільки було ворогів. На початку вечері господиня клала мотузку під себе, промовляючи наступні слова: «Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!».

Встановлення Дідуха

6 січня настає Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового). Дізнайтесь про звичаї, обряди, традиції

Сніданку та обіду в цей день не передбачено. Трохи з’їсти під час обіду могли лише діти, які не могли терпіти голод.

Ввечері починали готувати домашній вівтар. Господар приносив Дідуха (сніп жита). Під час переступання порогу він повинен був скинути шапку та привітатися з господинею:

— Дай, Боже, здоров’я!

— Помагай Біг, — казала жінка у відповідь, — а що несеш?

— Злато, щоб увесь рік ми жили багато! — казав господар та зупинявся посеред приміщення. На цьому місці господар хрестився та звертався до членів своєї родини, бажаючи щастя та здоров’я.

Після цього він повинен був піднести Дідуха над столом та помістити його на покутті під образами. Потім господар за допомогою залізного ланцюга перев’язував Дідуха. Поряд розкладалися чепіги від плуга, хомут та ярмо. Господиня діставала нову скатерку білого кольору та накривала усе це.

Наші прадіди вважали, що Рай-Дідух містив у собі дух житла та духи пращурів. Також у ньому перебували добрі духи Лада, які по завершенню жнив оселялися у снопі-Дідух. Інші добрі духи Лада оселялися у долинах, горах та лісах. При занесенні Дідуха в оселю разом з ним заселяються духи. Тому господарі для них повинні організувати Святу Вечерю. При цьому на вечері також присутні бог домашніх тварин та бог врожаю. Місце в оселі, де розташовувався Дідух, називалося «Раєм».

Увесь час, коли Рай-Дідух знаходиться на покутті, було заборонено робити якісь господарчі справи, за виключенням робіт по догляду за худобою. Господині виносили з хати віник, тому що було заборонено навіть підмітати. В цей час можна було тільки святкувати.

Як облаштовувалася хата та святковий стіл

6 січня настає Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового). Дізнайтесь про звичаї, обряди, традиції

Господар ще раз приносив у оселю сіно та солому. При цьому солома розстелялася по долівці, а сіно необхідно було поділити на дві різних частини. Менша частина клалася на стіл з покутнього боку. Більша частина розміщувалася біля столу у вигляді стогу. На цей стіг ставився черепок, у якому жеврів вогник та курився ладан, який наповнював оселю святковим ароматом. Біля сіна під столом господар клав додатково сокиру, леміш від плуга та гистик без держака. Після цього діти повинні були босоніж торкнутися кожної з цих речей декілька разів. Тоді за прикметою у них ноги будуть твердими, як залізо. Цей обряд захищав оселю від «злих сил» на протязі наступного року.

Потім господар разом з господинею беруть «святочний хліб», мак та мед. Потрібно обійти увесь двір та комори. Усе обкурюється ладаном. Поряд з оборою, де знаходяться корови, господиня посипала насіння дикого маку. Це був захист худоби від відьми. Обхід завершувався тим, що господар повинен «зарубати» поріг для захисту оселі від звірів.

Перед тим, як йти в обхід, господиня вдягала на себе шапку чоловіка – «щоб наступний рік ходити простоволосою».

У приміщенні жінка клала у кожний кут столу під скатерку по 1 голівці часнику. Вважалося, що часник відганяє злих духів.

На сіно, яке знаходилися на столі, дитина до 7 років повинна була покласти 3 хлібини або калачі. Також насипалася грудка солі та ставилася велика свіча з воску. Мати дитини ставила на стіл посуд з вечерею, а на сіно, яке знаходилося поряд з «вівтарем», ставився горщик з узваром та кутею.

До цього часу діти встигали сильно зголодніти, але їм потрібно було терпіти. Діти виглядали у вікно та намагалися побачити, чи не зійшла вже вечірня зоря. Вона є звісткою великого чуда – народився Син Божий!

Як поводилися зі свійськими тваринами

Батько заходив у оселю та сповіщав усій родині про початок Святого Вечора, тому що в небі вже з’явилася вечірня зоря. Перед тим, як сісти вечеряти, господар годує худобу та «запрошує гостей». Для цього він у миску кладе по декілька ложок усіх страв, присутніх на столі. Потім господиня дає господарю хліб та черпак з медом. Додатково для пса вона дає грудку овечого лою та окраєць хліба. Господар з усім цим повинен вийти з хати, не вдягаючи шапку. На порозі його зустрічає Сірко. Господар промовляє:

— Це той хліб і вівці, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно і в цьому році, то в наступному Святому Вечорі ще більше візьмеш!

Далі він повинен покласти перед Сірком лій та хліб. Далі він направляється до стайні. Миска ставиться на вікно. Господар бере хліб та підходить до кожної тварини. Потім торкається хлібом голови тварини та благословляє її:

— Благословляю тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіря не боялася, грому не лякалася та щоб минали тебе чорні напасті!

Після цього господар малював хрест меж очима кожної тварини за допомогою черпака з медом. Далі вечеря з миски висипається в дерев’яне корито, яке перед цим було добре вимито. Також кришиться хліб, додається сіль та борошно. Їжа перемішується за допомогою дерев’яної копистки, після чого розподіляються між тваринами.

В цей день не можна бити тварин. Це вважається великим гріхом. Опівночі вони будуть спілкуватися з Богом мовою людей. При цьому Бог поставить питання кожній тварині, як господар відноситься до неї. У випадку, коли господар добре її годує та не б’є, то тварина стане хвалити його. У іншому випадку вона стане плакати. Тоді господарю не поведеться з тваринами наступного року.

Якщо в господарстві є пасіка, то господар повинен приділити увагу бджолам та дати їм сити. Господиня повинна накормити звареною пшеницею курей, качок та гусей.

Закликання злих сил

Коли господар повернеться після годування худоби, він бере чистий посуд та повторно складає у нього по 1 ложці кожної страви. Зверху розміщується склянка води та кухоль з медом. Також кладуться горіхи, яблуко та калач. Миску він тримає у лівій руці. А в праву руку береться бич від ціпа. Господар повинен вийти за поріг та стати поряд з дверима. Господиня тим часом закриває двері на засув та гасить світло у оселі. Дітям каже, щоб вони поводили себе тихо та навіть не ворушилися.

Діти вважають, що їх батько знаходиться в небезпеці, тому що перед ним знаходяться природні стихійні сили. До чоловіка може підійти небезпечний «гість», поряд з яким буде знаходитися зграя вовків. Чоловік повинен вдивитися у далечінь неба та три рази гукнути:

— Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!

Потім господар сердито погрожує бичем та каже:

— Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.

Далі чоловік звертається до вовка:

— Іди і ти на кутю, сірий вовче, а як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ані малих поросят!

Після цього він звертається до злих вітрів та чорної бурі спеціальною промовою. Потім господар заходив у хату, не оглядаючись. Він зачиняв двері, які заборонялося відчиняти до кінця вечері.

Свята Вечеря

6 січня настає Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового). Дізнайтесь про звичаї, обряди, традиції

Вважалося, що під час Святої Вечері за столом збираються представники усього роду, у тому числі мертві та зниклі безвісти.

Мешканці оселі розміщали на вікнах узвар, а також клали у кути відварений біб, щоб нагодувати мертвих. Коли вечеря закінчувалася, посуду не мили, щоб душі мали змогу вилизати їх. Коли людина сідала на стілець, вона повинна була продути місце, щоб не сісти на мертву душу.

Господар повинен був запросити мертві душі. Для цього брав миску з кутею, до якої приліплював запалену свічку. Цю миску чоловік ставив на стіл, після чого молився за мертві душі, стоячи на колінах перед образами. Разом з ним починали молитися інші члени родини.

По закінченні молитви господар звертався до мертвих душ та запрошував їх до столу. Господиня забирала миску у свого чоловіка, ставила її на стіл, після чого усі присутні починали вечеряти. Першою вживається кутя. Далі їдять усі інші страви та п’ють узвар. Усі страви готувалися пісними, тому що Святвечір є завершенням пилипівського посту.

Крім їжі на стіл ставили свічку, яка символізувала готовність людей зустрітися з Богом. Також ставили сіль, яка зображала внутрішню сутність людини, та часник, який символізував очищення від гріха.

У випадку, коли хтось із членів родини відсутній в цей вечір з якихось причин, то для нього також ставили на столі миску та клали поряд ложку. Якщо приходили гості в цей вечір, то вважалося, що вони приносять з собою щастя.

Поки йде вечеря, забороняється вставати з-за столу. Також не слід багато розмовляти. Це містичний вечір, тому усе має якесь значення. Наприклад, коли тінь на стіні буде схожа на дерево, то слід очікувати гарного врожаю фруктів.

На сході та в центрі України є звичай, згідно з яким діти відносили страви близьким родичам. Вважалося, що таким чином їх також можна приєднати до свого святкового столу. Найчастіше це виглядало наступним чином: діти беруть вузлик та йдуть до хати, де живе їх дід та баба. Вони стукають у двері. Коли переступлять поріг, хлопець повинен скинути шапку та промовити: «Добрий вечір, зі Святим Вечором будьте здорові! Просили тато й мама і ми вас просимо на вечерю — нате вам вечерю!»

Баба бере вузлик у дітей та запрошує до столу. Вона пригощає їх солодким, а дід дає дітям горіхи та декілька монет. Далі баба повинна обмінятися вечерею. Вона у вузлик кладе калач, вареники чи пиріжки.

У гуцулів є звичай, згідно з яким заможні люди приносять вечерю бідним. Таким чином вони вшановують рідних, які вже померли.

Закінчення вечері

Коли закінчувалася вечеря, люди починали забави. Діти бігали по хаті, лізли під стіл і починали «квоктати». А господиня розкидала горіхи та гроші.

Через деякий час усі заспокоюються. Малі діти вже награлися, тому засинають. Діти більш старшого віку відносять вечерю своїм близьким родичам. А господар тихо співає з господинею.

Ворожіння на Святвечір

Хлопці виконували спеціальний обряд, щоб до їх дівчат не приходили свати від інших парубків. Для цього вони ввечері на млині брали три скіпки, які загортали у ганчірку. Потім вони втикали цю ганчірку в одвірок дівчини, щоб ніхто не бачив, промовляючи спеціальну приказку.

Дівчата тим часом купалися у прорубу та пошепки промовляли: «Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!». Коли поверталися додому, то розплітали волосся. Потім брали хліб та 3 рази обходили навколо хати та вдивлялися у вікно, намагаючись побачити свою долю.

Деякі дівчата вмивалися соком калини, вірячи що завжди їх обличчя буде рум’яним.

У мешканців Лівобережної України були свої традиції. Вони брали сіно з покуті та клали його в правий чобіт. Перед Новим Роком вони діставали це сіно та клали на ніч під подушку. При цьому промовляли: «Хто мені судиться, той сю ніч присниться».

Дівчина після того, як помила посуд, несла його надвір і стукала мисками. З якого боку почне гавкати пес, в тому напрямку вона і піде заміж. Також дівчата підходило до вікон сусідніх хат та слухали розмову сусідів. Якщо дівчина почує слово «сядь», то в цьому році їй не вдасться вийти заміж. А якщо почується «йди», то можна очікувати сватів. У випадку, коли у дівчини вже був наречений, то вона йшла до хліва. Там вона прислухалася до поведінки свиней. Якщо вони спокійно спали, то після заміжжя в родині буде мир та спокій. Якщо ж свині кричали, то зі своїм майбутнім чоловіком вона також часто буде сваритися.

Часто ворожінням займалися і люди старшого віку, які хотіли знати, скільки ще вони проживуть у цьому світі. Для цього вони ставали між свічкою та лампадкою. Коли виникала подвійна тінь, то все було гаразд. Якщо була лише одна тінь, то це значило, що людина скоро помре.

У Святвечір люди не займали грошей. Інакше тоді вони б жебракували увесь наступний рік.

Народні прикмети:

  • якщо небо було зоряним, то буде гарний врожай гороху та добре нестимуться кури;
  • місячна ніч означала, що вродять баштани;
  • коли на деревах виникала ожеледь, то повинні вродити горіхи та садовина;
  • якщо йшов сніг, то повинні вродити яблука;
  • по закінченні вечері люди дивилися у вікна. Коли небо було чистим та зоряним, слід очікувати сухого та урожайного літа;
  • також люди витягували одну сінину з кубельця. Коли вона була довгою, то це означало, що можна очікувати гарного врожаю. Якщо короткою – буде недорід.
Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Завантаження...